Історія Логвинського навчально-виховного об'єднання "загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад"

Праматір’ю Логвинської школи була церковнопарафіяльна школа, яка відкрилася у величній дерев’яній церкві, розташованій у центрі села. На свята приймала вона прихожан із віддалених куточків, а в будень церковне подвір’я наповнювалося дитячим гомоном.

Навчалися у школі хлопчики з 1-го до 4-го класу. Учителем був сільський дяк, який навчав школярів читати, писати, лічити. У церковнопарафіяльній школі була сувора дисципліна. За неповагу до старшого, за грубість у стосунках, за висловлене брутальне слово учнів виключали зі школи. Діти були працьовиті і за чотири роки здобували добрі знання.

У 1885 році на церковному подвір’ї збудували нове приміщення школи на 4 кімнати. Відкрили 4 класи, в яких навчалося 20-25 учнів. Шевчук Йосип розповідав своїм онукам: “Коли я прийшов до 1 класу, приміщення школи закінчували будувати, хоча стіни ще були не побіленими. Хлопчиків в школі було 24, а дівчаток – 1. Вивчали Закон Божий, арифметику (цей предмет я дуже любив), граматику”. Навчали дітей не тільки вчителі (їх не вистачало), а й грамотні учні - випускники школи.

Після революції 1917 року церковнопарафіяльну школу реорганізували у чотирирічну початкову. Ще одне приміщення, в якому жила сім’я священика, переобладнали під школу, добудувавши квартиру для вчителів.

Після голодомору, в 1935 році, початкову школу відвідувало близько 30 учнів. У 1937 році початкова школа набула статус семирічної. Очолив її Бачинський І.В. Старожили згадують його як доброго і вимогливого учителя. Класи були великими. За партами сиділо по 3-4 учні. Школу відвідували учні із сіл Надросівка, Михайлівка.

У 1940 році відбувся перший випуск 7 класу. 35 юнаків і дівчат здобули семирічну освіту. Великою допомогою в справі охоплення дітей навчанням були гарячі сніданки для всіх учнів. Мирну працю людей і навчання дітей перервала війна. Прийшов страшний 1941 рік, і три роки в приміщеннях школи порядкували поліцейський відділок і комендатура, а в підсобці була стайня. Під час війни навчання в школі припинилося, але з окремими учнями заняття вела вдома вчителька Олена Федорівна Фещенко, яка працювала в школі до війни.

1945 рік – восени відкрилися двері для перших учнів. Це були худорляві хлопчики і дівчатка різного віку, які знову зайняли одне приміщення, в іншому оселилася сім’я вчителів. У 1945 році, демобілізувавшись із лав Радянської Армії, у село приїжджає учитель Вітинський Тимофій Володимирович із дружиною-вчителькою Євдокією Романівною і очолює початкову школу. Пройшовши жорстокими дорогами війни, він зберіг любов до дітей і відданість своїй професії.

Учні 4 класу, що успішно складали іспити перед учителями із Володарки, продовжували навчання у Володарській школі. (Котелянець Катерина Яківна, Драчук Майя Павлівна, Безоглюк Петро Іванович). З 1949 року початкову школу реорганізовують у семирічну, перший випуск якої відбувся у 1952 році. У 1959 році семирічна школа стає восьмирічною. Було збудовано ще одне приміщення, де розташувалися майстерня, одна класна кімната, бібліотека, а також підсобне приміщення, в якому знаходилися пара коней, дрова, торф.

У школі було багато переростків. Наповнюваність 7 класів – 30-35 учнів, були класи-паралелі. Середню освіту школярі здобували у вечірній середній школі сільської молоді при Логвинській восьмирічній школі. Учителями в школі працювали: Іванова Н.І., Бондарчук Г.С., Руденко Л.М., Невінчана Г.І., Початун П.П., Мартинюк Г.Ф., Вітинська Є.Р., Якименко А.І., Яремчук А.Л., Шинкарчук І.С., Вітинський Т.В., Бомбандьоров П.В., Осаулюк Я.Є.

Під керівництвом директора школи Вітинського Т.В. учні з учителями заклали великий сад, шкільні ділянки, розпланували квітники. До серпня 1963 року Вітинський Т.В. очолював школу і навчав дітей української мови та літератури. Великий внесок у розвиток освіти на селі зробили керівники школи: Шпичка Ганна Федорівна (1963-1966р.р.), Кукса Віктор Максимович (1966-1967р.р), Литвинюк Михайло Данилович (1967-1969р.р.).

1 вересня 1969 року наказом РВНО № 51 школу очолює Змієвець Емма Володимирівна – досвідчений педагог, умілий організатор, енергійна жінка. “Багато різного було за 25 років, але я щаслива” – згадує Емма Володимирівна. Вона доклала багато зусиль, щоб побудувати нову школу. Саме вона поклала першу цеглину у стіни новобудови. 1 вересня 1984 року в центрі села виросла триповерхова споруда на 360 місць з просторими класними кімнатами, повністю оновленою матеріально-технічною базою, забезпечена технічними засобами навчання, що сприяло поліпшенню навчально-виховного процесу.

З 1994 року по 1998 рік школу очолював Гурін А.В., у 1998 – 2000 р. директором була Фещук І.В., 3 роки (2000 – 2003р.) очолював школу Слободський Ю.В., який багато зробив для організації навчально-виховного процесу в школі. У 2001 році на базі школи та дитсадка “Барвінок” було створенo навчально-виховне об’єднання “загальноосвітня школа І –ІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад”, що дає змогу цілеспрямовано готувати дошкільнят до навчання у школі.

У народі кажуть: щаслива та людина, котра йде на роботу з радістю і повертається додому з добрим настроєм. Саме такою є Невінська А.А., котра очолює школу з грудня 2003 року.

За 139 років роботи, з 1873р. до 2012р., Логвинська школа дала путівку в життя понад 2050 учням.

Сьогодні школа – це нова привітна триповерхова будівля, яка відчинила двері 1 вересня 1984 року; навчальні кабінети української мови і літератури, зарубіжної літератури, історії, фізики, навчальна майстерня, спортивний зал, їдальня; бібліотека з книжковим фондом художньої літератури та підручників – 4037 екземплярів; шкільне подвір’я з стадіоном, баскетбольним і волейбольним майданчиками.

Особлива увага приділяється озелененню навчальних кабінетів та шкільного подвір’я.

Кiлькiсть переглядiв: 77

Коментарi